Комунальний заклад «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат «Оберіг» Запорізької обласної ради
(0612)862585 oberig9@ukr.net

Психологічний супровід

Практичний психолог: 

Кобец Людмила Василівна, (спеціаліст першої категорії)

Соціальний педагог:

Моляренко Оксана Петрівна, (спеціаліст другої категорії)

 

Працівники психологічної служби закладу основну увагу у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами спрямовують на активізацію загальної пізнавальної активності, розпізнавання та аналіз своїх емоційних станів та переживань. Практичний психолог у своїй роботі зорієнтований на внутрішній світ дитини, соціальний педагог допомагає соціалізуватися, самореалізуватися, не випадаючи за межі суспільства, знайти своє місце в ньому і водночас бути корисним для інших. Значимою для практичного психолога та соціального педагога є безумовна емоційна підтримка дитини, фізичний контакт з нею, що є необхідною базою для відчуття дитиною своєї значимості, важливості, цінності. У закладі застосовуються елементи психогімнастики, використання ігор та вправ, де можна вільно виражати свої емоції. У закладі психологом проводяться заняття психологічного розвантаження у сенсорній кімнаті.

 Основною метою психологічної служби  є надання своєчасної психологічної допомоги всім суб’єктам освітнього процесу, аналіз і оцінка реалізації особистісно-орієнтованого та індивідуального підходів до дитини під час навчання у закладі та в подальшому у соціумі, формування системи гуманістичних особистісних цінностей, основ життєсприймання школярів.

Основними завданням  працівників психологічної служби є сприяння психічному, психофізичному, особистісному розвитку дітей всіх вікових шкільних категорій, забезпечення умов для реалізації дитячих можливостей в роботі педагогічного колективу з учнями з порушеннями інтелектуального розвитку, проектування розвитку особистості школяра, враховуючи його можливості, резерви кожного віку, індивідуальні особливості, визначення цінностей та життєвих орієнтацій особистості школярів, їх характерологічні особливості пізнавальної, емоційно-вольової та мотиваційної сфер, визначення зон актуального розвитку, зон найближчого розвитку кожного учня в пізнавальній та емоційній сферах; допомога у професійній орієнтації випускників.

Напрямки роботи:

  • індивідуальна робота з розвитку емоційної сфери, формування культури почуттів, тобто вмінню замінити негативні емоції позитивними, моральними, етичними, інтелектуальними почуттями;
  • робота з дітьми з «групи ризику» на всіх паралелях (координація дій психолога, вчителя, батьків; індивідуальна психокорекційна робота, допомога у подоланні психотравмуючих ситуацій; розробка конструктивних поведінкових стратегій щодо подолання труднощів; залучення до участі в тренінґових групах; своєчасне направлення дітей до логопеда, психіатра, психотерапевта, ПМПК, тощо; соціально-педагогічний патронаж);
  • профілактика правопорушень серед неповнолітніх (з’ясування мотивів правопорушень);
  • консультації педагогів і батьків з вибору відповідних виховних заходів; правова просвіта із застосуванням активних форм і методів навчання;
  • орієнтація учнів на здоровий спосіб життя (профілактика тютюнопаління, алкоголізму, наркоманії, СНІДу; застосування психокорекційних програм; різноманітні тренінги;
  • попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків (соціометричні дослідження в класах; попередня діагностика факторів ризику; перша психологічна допомога при потенційному суїциді; корекційно-відновлювальна робота; формування психологічного клімату в учнівському колективі; психологічне консультування класних керівників, батьків);
  • гуманізація та демократизація освітнього процесу (просвіта педагогів з питань гуманістичної психології: ситуація очима дитини, комунікативна компетентність, психологічне насильство; методи підтримки дисципліни, навички конструктивних переговорів; участь у розробці навчальних програм; шкільне самоврядування).

Результати:

  • успішна адаптація першокласників, п’ятикласників,
  • покращення психологічного клімату у класних групах,
  • створення умов навчання відповідно до інтелектуальних можливостей,
  • формування в учнів готовності прагнення до здорового способу життя, фізичного саморозвитку, позитивного сприймання життя,
  • зменшення кількості учнів «групи ризику».

 


Поради батькам:

Пам’ятка для батьків підготовчого класу

  1. Приділяйте час для розмов, спілкування з дитиною.
  2. Розмовляйте на різні теми (природа, школа, транспорт).
  3. Поповнюйте активний запас слів, понять.
  4. Виконуйте вправи на моторику (стрибки на одній нозі, рухами показуйте тварин,  виконуйте роботу з дрібними предметами, пластиліном, дрібним конструктором).
  5. Учите дітей правилам життя в позитивному ключі (як треба робити, а не як не треба)!
  6. Хвалите дитину( назвіть йому то, що він зробив правильно).
  7. Кожному  своєї дитині – окремо час  для спілкування (не менш 10 хвилин в день).
  8. Займайтеся корисним та цікавим з дитиною.

Поради психолога батькам (про дітей різного віку)

  1. Залучайте сина чи доньку до посильної праці в сім’ї.
  2. Дозвольте їм бути поруч на кухні, в саду і на городі.
  3. Виховуйте дитину за принципом: «роби, як я», на противагу принципу «роби,як кажу».
  4. Зробіть обов’язковою умовою побудови взаємин з дитиною п’ятнадцатихвилинне спілкування перед сном.
  5. Цікавтеся в дитини, що нового вона дізналася за день, чи був цей день гарним і чому. Допоможіть дитині дати оцінку подіям, що відбулися.
  6. Розповідайте про свої справи, досягнення та проблеми на роботі, попросить поради з якогось питання, розкажіть про плани на день наступний.
  7. Не оминайте в розмовах професійні питання.

Пам’ятайте,  бажання бути  поряд з рідною людиною, радість від спільної діяльності з нею завжди переважають.

Рекомендації психолога батькам щодо розвитку пізнавальної сфери дітей (увага, пам’ять):

  1. У кожне заняття включайте вправи, ігри на розвиток уваги, пам’яті.
  2. Включайте в заняття завдання , що потребують тривалого зосередження: намалювати місто, побудувати складний міст, прослухати і переказати казку.
  3. Виконуйте разом завдання за попереднім планом дій: будівлі з конструкторів, аплікації, вироби , форму яких ви задаєте словами або за допомогою схеми (зразку).
  4. Учить порівнювати, аналізувати зразок і результати своєї або чужої роботи, знаходити і виправляти помилки.
  5. Для дітей з недостатньо добре розвиненою слуховою пам’яттю необхідний індивідуальний підхід : опора не тільки на слух, а й на інші органи почуття (зір, нюх, дотик).
  6. Для поліпшення процесу пам’яті виконуйте прийоми осмисленого запам’ятовування і пригадування: порівнювати предмети, виділяти зв’язки, ознаки.

Рекомендації психолога щодо емоційно-особистісних проблем (агресивність):

Агресивна реакція – це реакція боротьби. Вона складається з незадоволеності, протесту, виникає при спробі змінити становище речей.

  1. Кращий спосіб уникнути надмірної агресивності в дитині – виявляти до неї любов (знати міру).
  2. Свою агресію дитина може виявляти не обов’язково до об’єкта незадоволення, а до людей, тварин. Якщо дитина була зо 3-4 років  надто заголублена, то ї психічний розвиток сповільняється, і тоді всяка зміна ставлення до неї викликає агресивні дії.
  3.  Лише одне ласкаве слово може зняти озлоблення дитини. Потрібно, щоб вона почувалася прийнятою й улюбленою, потрібно зрозуміти причини протесту й опору та вилучити їх. Необхідно зняти тривожність , чому сприяє тепла емоційна атмосфера вдома й у групі, тому що за агресією стоїть відчуття небезпеки, погрози зовнішнього світу.
  4.  Дуже важливо давати вихід агресії (дії, які не додають шкоди людям, тваринам, речам). Для цього існують нескладні прийоми: рвати папір, різати пластилін, робити рухливі вправи.

   Дрібна моторика:

Розвиток дрібної моторики перебуває у тісному зв’язку з розвитком мовлення й мислення дитини.

Тому бажано щодня робити якісь вправи:

  1. катати по черзі кожним пальцем камінчики, дрібні кульки, намистинки,
  2. розминати пальцями пластилін,
  3. стискати і розтискати кулачки (квітка уранці прокинулась й розкрилася, а ввечері –сховалася),
  4. двома пальцями (вказівним і середнім ) «ходити» по столі,
  5. показувати кожен палець окремо,
  6. зав’язувати шнурівки, мотузки,
  7. застібати ґудзики, блискавки, замочки.
  8. Вчіть дітей стрибати на одної нозі по черзі (ліва, права).

На допомогу психологічній службі:

Шановні колеги, учні  та батьки!

 Якщо у Вас сталася надзвичайна ситуація, або ви стали свідком протиправної поведінки, зверніться за допомогою!

До Ваших послуг служби безкоштовних «Гарячих ліній» і телефони довіри!


ПРОТИДІЯ БУЛІНГУ (цькування)

 

План заходів, які повязані з запобіганням та протидією булінгу (цькуванню)

 

Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування)

  1. З’ясувати обставини ситуації що висвітлена в заяві за методикою Фарста (у день подання заяви). Комісія визначає був це булінг (цькування), що має систематичний характер або одноразовий конфлікт чи сварка.
  2. Рішення Комісії реєструється в журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів всіх членів комісії.
  3. У разі непогодження заявника з рішенням Комісії потерпілий або його представник може звертатися до уповноважених підрозділів органів Національної поліції України (ювенальна поліція).
  4. Практичний психолог та соціальний педагог складають план послідовних дій збереження фізичного та психічного здоров’я учасників булінгу (цькування) або конфлікту.
  5. Практичний психолог та соціальний педагог проводять індивідуальні заняття для збереження психічного здоров’я учасників булінгу (цькування) або конфлікту.
  6. Якщо Комісія визнала, що це був булінг (цькування), а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять систематичний характер, то директор закладу освіти зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України (ювенальна полція) та Службу у справах дітей.

 

Процедура подання  (з дотриманням конфіденційності)

заяви про випадки булінгу (цькування)

 

1.Здобувачі освіти, працівники закладу, батьки – учасники освітнього процесу повинні обов’язково повідомити директора закладу про випадки булінгу (цькування), учасниками або свідками якого вони стали, або підозрюють про його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.

2.На ім’я директора закладу пишеться заява (конфіденційність гарантується) про випадок булінгу (цькування).

зразок заяви

3.Відповідно до такої заяви у той же день директор закладу видає наказ про створення Комісії з розгляду випадку булінгу (цькування), скликає її засідання. До складу комісії входять педагогічні працівники (у тому числі практичний психолог, соціальний педагог), батьки постраждалого та булерів, директор закладу та інші зацікавлені особи.

4.Рішення комісії реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів усіх членів комісії.

5.Відповідно до ст.20 Закону України «Про звернення громадян» термін розгляду заяви становить не більше 15 днів.

6.Якщо Комісія визнала, що це був булінг (цькування), а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять систематичний характер, то директор  закладу освіти зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та Службу у справах дітей.

 

Телефони довіри

  • Національна дитяча «гаряча лінія» для дітей та батьків з питань захисту прав дітей: 116 — 111;
  • Дитяча лінія довіри: 0 – 800 – 500 — 225 (з 12.00 до 16.00);
  • Гаряча телефонна лінія щодо булінгу: 116 — 000;
  • Гаряча лінія з питань запобігання насильству: 116 — 123, або 0 – 800 – 500 — 335;
  • Уповноважений Верховної Ради з прав людини: 0 – 800 – 50 – 17 — 20;
  • Уповноважений Президента України з прав дитини: 044 – 255 – 76 — 75;
  • Центр надання безоплатної правової допомоги: 0 – 800 – 213 — 103;
  • Національна поліція України: 102.